Середа, 24.07.2019, 06:28
Вітаю Вас Гість | RSS

Новороманівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів


Меню сайту
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 71
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Хмарка тегів

Випускна робота з курсів підвищення кваліфікації - Калінченко Т.М.

Міністерство освіти і науки України

Комунальний заклад "Житомирський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти" Житомирської обласної ради

Кафедра

 

Випускна робота

 

ІГРОТЕРАПІЯ ЯК ЗАСІБ ПОДОЛАННЯ ПОРУШЕНЬ У ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ

 

Виконала

Калінченко Тетяна Миколаївна,

слухачка курсів підвищення кваліфікації

вчителів інклюзивного навчання,

І кваліфікаційна категорія,

учитель української мови та літератури

Новороманівської ЗОШ І-ІІІ ступенів,

Брониківської територіальної громади

кваліфікація за дипломом учитель української мови і літератури та зарубіжної літератури,

проходження курсів

з «8» січня по «5» квітня 2019 р.

моб. тел. (068) 9573206

 

Житомир – 2019 р.

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП…………………………………………………………………….3

Розділ І. ТЕОРЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ІГРОТЕРАПІЇ…..5

1.1. Загальна характеристика ігротерапії………………………………..5

1.2. Види ігротерапії……………………………………………………..9

Розділ ІІ. ІГРОТЕРАПІЯ ЯК ЗАСІБ ПОДОЛАННЯ ПОРУШЕНЬ У ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ……………….18

2.1. Психолого-педагогічні ресурси ігрової діяльності в корекції порушень інтелектуальногорозвитку у дітей із особливими освітніми портебами…………………………………………………………………………18

2.2. Комплекс ігрових вправ, спрямованих на корекцію порушень у дітей із особливими освітніми портебами……………………………………...21

ВИСНОВКИ………………………………………………………………27

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………29

 

ВСТУП

 

Велика роль у розвитку та вихованні дітей шкільного віку належить грі. Гра є тією універсальною формою діяльності, всередині якої, за визначенням Д. Б. Ельконіна, відбуваються прогресивні зміни в психіці й особистості дитини шкільного віку; гра визначає стосунки дитини з оточуючими людьми, готує до переходу на наступний віковий етап, до нових видів діяльності.

Актуальність дослідження. Відповідно до нового Закону України «Про освіту»[6], дитяча гра розглядається як одна з основних освітніх ліній, що передбачає «розвиток у дітей творчих здібностей, самостійності, ініціативності, організованості в ігровій діяльності та формування у них стійкого інтересу до пізнання довкілля і реалізації себе в ньому».

Практичне вирішення завдань сучасної шкільної освіти потребує грунтовної психологічної основи для організації освітнього процесу. Саме тому останнім часом ігротерапія викликає великий інтерес у фахівців, що працюють із дітьми шкільного віку.

Ще на початку 20 століття М. Фрейд, Х. Гельмут звернули увагу на те, що гра допомагає дітям розвивати здібності, долати конфлікти і досягати психологічної рівноваги. Крім того, ігри готують дітей до дорослого життя. Допомагають набути необхідних навичок. Гра відноситься до числа явищ, які супроводжують людину протягом всього його життя. Будучи багатовимірним і складним феноменом, гра постійно приковує до себе увагу дослідників.

Ельконін Д. Б. зазначає в одній зі статей, що гра має значення не тільки для тих процесів, які в неї безпосередньо включені, наприклад, уяву і мислення, а й таких, які в ній безпосередньо не можуть брати участі, наприклад, пам'ять. Значення гри для дитини визначається тим, що зачіпає найбільш істотні сторони розвитку особистості в цілому. В. В. Зіньківський розумів гру як найважливішу і центральну форму активності, яка необхідна для соціально-психічного дозрівання дітей.

Однією з перших метод ігрової терапії застосувала А. Фрейд, вивченням цього методу займалися Л. Абрамлян, А. Захаров, М. Кляйн та інші вчені.

Обгрунтування вибору теми. Оскільки ігротерапія як метод корекції ще не достатньо вивчена, тому було обрано саме цю тему для дослідження.

Об’єктом дослідження у роботі є ігротерапія як засіб подолання порушень у дітей з особливими освітніми потребами, а предметом – види і методи ігротерапії.

Мета дослідження полягає у з’ясуванні та вивченні ігротерапії як засобу подолання порушень у дітей з особливими освітніми потребами, у демонструванні та систематизації комплексу ігрових вправ, спрямованих на корекцію порушень удітей із затримкою психічного розвитку.

Завдання дослідження:

  • з’ясувати сутність поняття «ігротерапія»;
  • проаналізувати основні види ігротерапії;
  • розробити комплекс ігрових вправ, спрямованих на корекцію порушень у дітей із особливими освітніми потребами;
  • систематизувати психолого-педагогічні ресурси ігрової діяльності в корекції порушень у дітей з особливими освітніми потребами.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури.

 

 

 

І. ТЕОРЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ІГРОТЕРАПІЇ

 

    1. Загальна характеристика ігротерапії

 

Останнім часом гра займає важливе місце в освітньому процесі. Не потрібно доводити, що вона має велике значення для загального розвитку дітей з порушенням інтелекту, особливо в молодшому шкільному віці. Згідно Л.С. Виготському (1966р.), гра - джерело розвитку особистості і створює зону найближчого розвитку: «по суті через ігрову діяльність і рухається дитина. Тільки в цьому сенсі гра може бути названа діяльністю провідною, тобто визначає розвиток дитини ». [5, с.21]

Цю думку продовжує і А.Н. Леонтьєв, виділяючи не кількісні, а якісні показники провідної діяльності. «Провідною ми називаємо таку діяльність, у зв'язку з якою відбуваються найголовніші зміни у психіці дитини і всередині якої розвиваються психічні процеси, підготовляють перехід дитини до нового, вищого ступеня його розвитку». [11. с.45]

Дитинство невіддільне від гри. Чим більше значення дитинства в куль­турі, тим важливіше гра для суспільства. На початку XX століття критерій психічного здоров'я формулювався так: «Здоровий той, хто вміє любити й працювати». Наприкінці XX століття говорили, що «здоровий той, хто вміє любити, працювати й грати».

Ігрова терапія дитини почала розвиватися досить недавно. Однією з перших її застосувала Ганна Фрейд у роботі з дітьми, що пережили бом­бування Лондона під час Другої світової війни. Якщо дитина мала мож­ливість виразити у грі свої переживання, то вона звільнялася від страхів, і пережите не перетворювалося на психічну травму.

Почуття дитини часто неможливо виразити вербально. На цьому рівні розвитку в неї не вистачає когнітивних, вербальних засобів для вираження того, що вона почуває; в емоційному плані вона не може настільки зосе­редитися на інтенсивності своїх переживань, щоб можна було їх адекват­но виразити в словах. Світ дитини — це світ конкретних речей, і до ньо­го слід підходити тільки так, якщо ми хочемо встановити контакт із ди­тиною. Це конкретне самовираження дитини й спосіб її пристосування до власного світу.

Гра є для дитини тим самим, чим мова є для дорослого. Це засіб для вираження почуття, дослідження відносин і самореалізації. Коли їм на­дається така можливість, діти програють свої почуття й потреби приблиз­но так само, як це роблять дорослі. Динаміка вираження й засобу спіл­кування в дітей трохи інші, але почуття (страх, задоволення, гнів, щастя, фрустрація) схожі з почуттями дорослих. Якщо глянути на гру із цього боку, то виявиться, що іграшки для дітей — слова, а гра — мова. Ігрова терапія відкриває можливість реагувати на поводження дитини в ціло­му, а не тільки на її вербальне поводження.

Дитяча гра сповнена змісту й надзвичайно важлива для дитини, тому що через гру їм стають доступними ті галузі життя й дій, де їм важко знай­ти слова. Діти можуть використати іграшки для того, щоб сказати про те, що вони не можуть сказати, зробити, те, що їм самим ніяково зроби­ти, й виразити почуття, які можуть викликати несхвалення оточуючих. Гра — символічна мова для самовираження; і гра може відкрити нам, що пережила дитина; як вона реагує на те, що пережила; які в неї виникли почуття, пов'язані з пережитим; які бажання, мрії й потреби з'явилися у дитини й у чому полягають особливості її Я-концепції.

Ігротерапія - основний психотерапевтичний метод роботи з дітьми від 2 до 12 років. За допомогою малюнків, рольових ігор, дитина може виразити ті страхи, емоційні стани і психічні травми про які не може розповісти [11,с.71].

Ігротерапія — це частина загальної картини того, що відбувається з людиною. Важлива частина, але, тим не менше, лише складова великого процесу, і тільки так її можна оцінювати.

Характерна|вдача| особливість гри - її двоплановість, властива також драматичному мистецтву.

Двоплановість гри обумовлює|зумовлює| її розвиваючий ефект. Психокоректувальний ефект ігрових занять у дітей досягається завдяки встановленню позитивного емоційного|емоціонального| контакту між дітьми і дорослими. Гра коригує придушені|придушувати| негативні емоції, страхи, невпевненість в собі, розширює здібності дітей до спілкування, збільшує діапазон доступних дитині|дитяті| дій з|із| предметами.

Основні ознаки розгортання гри – швидко змінні ситуації, в яких опиняється об'єкт, і таке|настільки| ж швидке пристосування дій до нової ситуації.

Структуру дитячої гри складають ролі; ігрові дії як засіб|кошт| реалізації цих ролей; ігрове використання |вжиток| предметів - заміщення реальних предметів ігровими (умовними); реальні стосунки між тими, хто грає.

Загальні|спільні| показники|показники| до проведення ігротерапії|: соціальний інфантилізм, замкненість, нетовариськість, | нонконформність і надслухняність, порушення поведінки і шкідливі звички, неадекватна статево-рольова| ідентифікація у хлопчиків. Ігрова терапія виявилася ефективною при роботі з|із| дітьми різної діагностичної категорії, окрім|крім| повного|цілковитого| аутизму і неконтактної шизофренії. Ігротерапія ефективна як допомога при висмикуванні волосся; агресивності в поведінці; як засіб|кошт| поліпшенні|покращанні| емоційного|емоціонального| стану|достатку| дітей після|потім| розлучення батьків; що піддаються насильству і покинутих дітей; зниження страхів; стресу і тривожності у госпіталізованих дітей; при корекції утруднень|скрути| в читанні; успішності дітей з|із| утрудненнями|скрутою| в навчанні|вченні|; відставання в мовному розвитку; інтелектуального і емоційного|емоціонального| розвитку розумово відсталих дітей; лікуванні заїкання; полегшенні стану|достатку| при психосоматичних захворюваннях (бронхіальна астма, нейродерміт, виразковий коліт, дискінезії жовчовивідних шляхів|колій| і ін.); поліпшенні|покращанні| Я-концепції, зниженні тривоги при розставанні|розлученні| з|із| близькими.

Основні функції психолога, ведучого ігрових занять:

1. Створення|створіння| атмосфери схвалення|прийняття| дитини|дитяти|.

2. Емоційне|емоціональне| співпереживання дитині|дитяті|.

3. Віддзеркалення|відображення| і вербалізація| її відчуттів|почуттів| і переживань|вболівань| у максимально точній і зрозумілій дитині|дитяті| формі.

4. Забезпечення в процесі ігрових занять умов, що актуалізують переживання|вболівання| дитиною|дитям| відчуття|почуття| досягнення власної |чесноти| самоповаги.

Принципи здійснення ігротерапії|:

1. Безумовне прийняття дитини|дитяті| |прийняття| (дружні рівноправні взаємини з|із| дитиною|дитям|, прийняття |прийняття| дитини|дитяти| такою, якою вона є, дитина|дитя| - господар|хазяїн| положення|становища|, вона визначає сюжет, тему ігрових занять, на її стороні ініціатива вибору і ухвалення|прийняття| рішення).

2. Недирективність в управлінні коректувальним процесом: відмова ігротерапевта| від спроб прискорити або уповільнити|сповільняти| ігровий процес; мінімальність числа обмежень і лімітів| |запровадж (вводяться|запроваджують| лише ті обмеження, які пов'язують гру з реальним життям).

3. Встановлення фокусу коректувального процесу на відчуттях|почуттях| і переживаннях|вболіваннях| дитини|дитяти| з метою відкритого|відчиняти| вербального вираження|вираження| дитиною|дитям| своїх почуттів|почуттів| (стати для дитини|дитяти| своєрідним дзеркалом, в якому він може побачити себе).

Коректувальний процес не відбувається|походить| в грі автоматично. Він можливий лише за умови, що|при умові , що| психолог, сензитивный| до відчуттів|почуттів| дитини|дитяти|, приймає її установки і виражає|виказує| щиру віру в можливості|спроможності| дитини|дитяти| взяти на себе відповідальність за вирішення проблеми.

Таким чином, гра в психоаналітичній практиці розглядається як символічна діяльність, в якій дитина, будучи вільним від тиску і заборон з боку соціального оточення за допомогою іграшок, ігрових дій з ними і ролей, виражає в особливій символічній формі несвідомі імпульси і потяги.\

Діалогічне спілкування дитини|дитяти| з|із| дорослим через прийняття|прийняття|, віддзеркалення|відображення| і вербалізацію| ним |виказувати| почуттів|почуттів| дитини|дитяти| стає основним механізмом коректувальної дії в ігротерапії|.

 

Ми раді Вас вітати
Вхід на сайт
Календар подій
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Пошук
ПОДІЛИТИСЯ

Новороманівська ЗОШ І-ІІІ ступенів 2019
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz