Засідання поетичного салону « Кохання – вічне джерело».

 Заключним акордом семінару 21 березня 2019 р. стала зустріч учасників його з її величністю Поезією на засіданні поетичного салону « Кохання – вічне джерело», де говорили про високе і вічне, неповторне і мрійливе, палке і ніжне… вчителі і учні нашої школи.
Що таке поезія?
Це – свято:
Грає в тобі музикою слів,
Молодечо, радісно, крилато
Викресає іскру з почуттів.
Поезія... Вона покликана хвилювати, давати насолоду, плекати високі почуття, збагачувати духовність.

Саме тому ухвалою 30-ої сесії ЮНЕСКО встановлено Всесвітній день поезії — свято, яке відзначається щороку 21 березня.І саме такі завдання ставимо перед собою ми, коли проводимо поетичні засідання, маючи на меті – розвиток творчих здібностей, формування поетичного смаку, уміння відчувати поетичний світ майстрів слова через їх вірші.Кожна поетична зустріч – це теплота спілкування, радість від занурення у цілющі джерела поетичного слова.
Заруцька Галина Іванівна, вчитель зарубіжної літератури разом з учнями, ведучими засідання Лосовською Анастасією і Ничипорук Ілоною покликали у світ, що завжди дивує:
«То ж давайте сьогодні забудемо про все, відкладемо наші проблеми, негаразди на потім і поринемо у світ високих почуттів на свято Поезії, Вірності, Любові»

І поговоримо сьогодні про кохання. Чому? Бо питання, пов’язані з коханням почали хвилювати людину відтоді, як тільки вона усвідомила істину, що вона – Людина. І увесь досвід кохання, що був пережитий, накопичений багатьма поколіннями, увійшов в літературу, став основою безлічі спроб розкрити свою душу у поетичних рядках.І не було б, погодьтесь, найпрекрасніших поетичних шедеврів, якщо б поети не закохувались!
Давайте і ми в цей день доторкнемось краєчком душі до цього дивовижного почуття, пригадаємо кращі зразки світової і української любовної лірики, спробуємо відчути те, що надихало поетів у їх творчості.

Про кохання палке і ніжне, пристрасне і мрійливе, взаємне і без взаємності писали В. Шекспір і Петрарка, Й. В. Гете і А. Міцкевич, О. Пушкін і М.Лермонтов, І.Франко і Л.Українка, Т. Шевченко і П.Тичина, В. Симоненко і О.Олесь, Л.Костенко і А.Ахматова… Цей список можна продовжувати й продовжувати.»

Кохання – воно таке різне!
Звучали поезії, романси, в яких, за словами Ліни Костенко, є «тільки одна тема – кохання»:
• О.С.Пушкіна «Я помню чудное мгновенье»,
«Вірш цей – недосяжна вершина світової поезії. На слова цього твору композитор М.Глінка написав чудовий романс.

• Романс «Ніч яка, місячна…» - слова М. Старицького, музика М. Лисенка.
• сучасний романс на слова Ліни Костенко, музика Ольги Богомолець «У світі злому і холодному» звучав у виконанні Оксани Сергіївни Черниш.

Тетяна Миколаївна Калінченко, вчитель української мови та літератури, як учасниця традиційної рубрики «Нові імена», читала власну поезію про Кохання, відповідала на запитання ведучих свята.
У кожного із нас є свій улюблений поет. І всі присутні почули наші визнання в любові поетам, які своєю творчістю зуміли проникнути в наші серця, душі, і запалити незгасну свічку поезії, пробудити віру в добро. Поезія – це чарівна скрипка, в яку закохуються багато людей. Незважаючи на вік, професію, національність.

Традиційну рубрику -«Поезія мого серця» розпочала Заруцька Галина Іванівна. Кохання!Яке ж воно різне? Для Вероніки Тушнової, однієї з улюблених моїх поетес – це глибина жіночої душі. Вона вміла бути щасливою і вміла страждати,але не на показ… Вірш «Быть хорошим, другом обещался».
…Справжнє кохання завжди безкорисливе і самовіддане. Для того, хто кохає - найголовніше – щастя коханої людини.
Це ще одна історія кохання.«Діалог з Долею». Л.Рубан.
Учні і вчителі продовжили знайомство зі світом поезії свого серця:
Валентина Петрівна Пасічник –вчитель біології,
Галина Антонівна Кокуть-методист Брониківської ОТГ,
Данильчук Людмила Іванівна-завуч школи,
Пасічник Михайло Миколайович-вчитель фізики,
Грибєнчиков Іван Іванович-вчитель фізкультури,
Горобей Катерина Анатоліївна-вчитель укр.мови та літератури,
Лосовська Анастасія-учениця 10 класу,
Ничипорук Ілона- учениця 11 класу,
Нестерчук Анастасія- учениця 11 класу,
Чопко Дмитро-учень11 класу,
Дейнеко Олена-учениця 8 класу,
Тишкевич Мирослава- учениця 11 класу,
Нікольчук Діана- учениця 11 класу.

Якою б мовою не звучала поезія, якщо вона йде від самого серця, то торкає якнайглибші струни душі, бо як сказала Ліна Костенко:
«Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі»
Хтось мудрий зауважив: поезію важко аналізувати, її треба читати.Так як і пісню.Лягає на душу – співаємо. А як ні – той ні…
«Поезія, перелита у пісню». Звучала сучасна пісня про вічне і прекрасне у виконанні постійної учасниці цієї сторінки Оксани Сергіївни Черниш. Слова Юлії Саніної «Журавлі».

Всі присутні почули з живих уст, як гаряче б'ється людське серце у поезії, який біль, яке страждання, яку ніжність, яке щастя може передати поетичне слово. Що ще було додати? Мабуть іще і такі рядки:
А ви читайте вірші про любов.
Хоч кажуть, все придумали поети,
І почуття, в яких нуртує кров,
І ніжності, і вірності тенета.
Не вірте! Є любов така в житті,
Що може навіть душу спопелити!
Відкрий для себе ці слова святі,
Що змусять вас і плакать, і радіти.
Знайдіть найкращі на землі слова
І подаруйте їх своїм коханим.
Читайте вірші - в них любов жива!
Тож хай вона у вас в душі не в'яне!
• Вчитель представляє всіх учасників присутнім.
Звучить лірична мелодія. Учасники підходять по черзі до «Дерева кохання», зривають пелюстки-серця і обмінюються враженнями.