#ФЛЕШМОБ"Гордість моєї родини" #

Дубінкін Вітя, 5 клас:

«Це моя прабабушка. Огородник Ольга Гаврилівна. Народилася 17.06.1931р. Зараз вона проживає в Ємільчинському р-ні. с. Серби. Зараз прабабусі 89років. Вона дитина війни. Вона завжди мені розповідає, про те як вона була маленькою і була війна. Жити було важко: невистачало їжи, одягу.. Моя прабабушка и досі любить працювати на городі, тримає господарство и підказує як краще робити.»

#Ви перемогли - ми пам'ятаємо! #день Пам'яті та Примирення

#ФлешмобПам’ять моєї родини
Пасічник Валентина Петрівна: «Це моя бабуся - Кірчун Марта Варфоломіївна. Вона не була учасником бойових дій під час війни. Але, те, що робила вона, було не менш важливим, що наближало перемогу. Вона таємно пекла хліб партизанам, збирала по Романівці для них харчі і передавала через зв'язківців у Федорівський ліс партизанам. І усе це " під носом" у німців - хата стояла поруч з клубом, де перебували німці. Багато разів дуло німецького автомату дивилось їй у очі, але вона була незламна. При цьому сама залишилась з 6-ма дітьми з 1937 року, коли її чоловіка Олексія репресували, де він безслідно згинув. Моя бабуся ніколи цими своїми подвигами не хизувалась. Вона просто робила те, у що свято вірила: воля понад усе! Після війни вона стала знаною льонарською ланковою, її державні нагороди за самовіддану працю видно на фото. Особисто для мене моя бабуся - це моє все! Моя любов і щира їй вдячність не мають меж! Такі українці - це гордість нашої нації! Вони здобули перемогу у тій страшній кривавій війні, а наша свята місія ніколи цього не забути! І ми не забудемо! Нащадкам передамо - хай пам'ятають, якою ціною завойований мир!»

Борсученко Тетяна Іванівна  #ФЛЕШМОБ"Гордість моєї родини" #

Талько Андрій Олексійович, мій дідусь, народився 04.12.1925 р. На час початку ВВВ мав не повні 16 років тому до війська його не взяли, але будучи патріотом нашої держави він все-таки (хоч і не з першого разу) вступив до партизанського загону ім. Щорса. Будучи у партизанському загоні головним їх завданням було завдавати удари по комунікаціях противника, перешкоджаючи перекиданню військ та бойової техніки противника, також вони виводили з ладу важливі об’єкти інфраструктури, знищували представників керівництва окупаційної влади, забезпечували ведення розвідки на стратегічну глибину. Поблизу с. Городниця був тяжко поранений в праве плече та потрапив у полон, проте скориставшись нагодою відсутності окупантів втік з полону та знову повернувся до партизанського загону. У 1943 році їх партизанський загін приєднався до Першої Української партизанської дивізії (на той час Путивльського партизанського загону) під керівництвом С.А. Ковпака. У зв'язку з пораненням у дідуся розпочалася хвороба остеомієліт (запалення кісток) в результаті якої рішенням керівництва його у лютому 1944 року було госпіталізовано до військового госпіталю у м. Краків. Був нагороджений медаллю "За перемогу над Німеччиною" та іншими медалями, які, нажаль, були втрачені. Талько Андрій Олексійович, наш дідусь, прадідусь та тато - ГОРДІСТЬ НАШОЇ РОДИНИ!!! Ми - пам'ятаємо! Дякуємо!!! Ніхто не забутий, ніщо не забуте!

Возняк Анна, 7 клас

Робота Скаковської Ілони, 2 клас

#флешмобДень Пам’яті та Примирення
Повторейко Марія, 7 клас: «Мій Прадід - Повторейко Павло, був учасником бойових дій Великої Вітчизняної Війни. Помер минулого року на Воскресіння Господнє. У віці 96 років...»

#флешмоб День Пам’яті та примирення.
Ільїна Вікторія (2 клас) разом із сестричкою доглядають за могилою солдата.

Голуб Даша, 6 клас

#флешмоб до Дня пам'яті та примирення .
Відеопривітання Підготував Міщук Артем, учень 6 класу. https://www.facebook.com/wailldrive/videos/2561151994152506/

Робота Полюшкевич Карини, 7 клас

#флешмобдень Пам’яті та Примирення.
Робота Гілевської Діани, 2 клас.

Кудявець Володимир, 6 клас

#деньпам’яті та Примирення
Роботи Пастушенка Станіслава, 2 клас.

Деркач Ярослава, 10 клас

Шлінчак Марина Анатоліївна

#Флешмоб "Гордість моєї родини"

Пінчук Ілля Максимович, мій дідусь, народився 28 липня 1925р.

Війна не оминула і родину мого дідуся.
Будучи юнаком, в свої 19 років, Ілля Максимович став рядовим стрілком 394 стрілкового полку.
Був учасником військових дій на Прибалтійському фронті (1944-1945рр), де 31 жовтня 1944 р отримав осколкове поранення та 26 січня 1945 р. отримав наскрізне кульове поранення, з яким потрапив до госпіталю.
Пройшовши лікування дідусь пішов далі воювати на Ленінградському фронті.
18.03.1945 р. був нагороджений медаллю "За Відвагу".
9.04.1946 р. був нагороджений медаллю "За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній Війні 1944-1945 рр."
На жаль, я не пам'ятаю свого дідуся, адже будучи ще маленькою - дідуся не стало. Тому всю інформацію я отримала від бабусі та мами.
Ми, Ваші діти, онуки та правнуки будемо завжди пам'ятати Ваші подвиги. І сьогодні ми з гордістю та повагою згадуємо Героїв, які потом та кров’ю здобули для нас Велику Перемогу та шанс на мирне життя.